Про себе

- за кожним успіхом та досягненням стоїть історія, яку мало хто знає -

Мене звати Оксана Котомова, в кабінеті - Оксана Миколаївна, а з часом, просто Оксана, бо ми вже з вами близькі, так як ви довірили мені саме дорогоцінне - свої відчуття і почуття, і я торкаюсь вашого тіла. Озираючись назад, я вдячна життю, що воно обирало мене і терпляче чекало, допоки я знову повернусь на свій шлях.

Підлітком, я не мала жодної думки, що буду лікувати людей, всі мої мрії були в спорті, аж допоки я не вступила в дніпровський інфіз. Там я разом навчалась зі Світланою Трифоновою, своєю однокурсницею, паралімпійською чемпіонкою, яка познайомила мене зі світом людей з особливими потребами. І тоді, в моєму 18 літньому серці з'явилась мрія - відкрити реабілітаційний центр для таких людей. На той час я і гадки не мала, як їх реабілітувати.

Я почала працювати масажистом в часній клініці і згодом мені довірили роботу з дітьми, з дуже маленькими дітьми, але з великими проблемами. Перша моя маленька пацієнтка була дівчинка на ім'я Злата, якій було десь 6 місяців, їй вже дали діагноз ДЦП. Пологова травма, кривошия, знижений тонус м'язів, немає опори на ніжки, зригувала майже всю їжу. Вона вже пройшла курс масажу у лікарні, але без результатів. До того дня, я ніколи не тримала дитину на руках, не говорячи про те, що з нею ще потрібно щось робити. Я не мала ні потрібних знань, ні досвіду роботи з такими діагнозами, в мене було лише бажання допомогти. І мабуть це бажання, давало мені сили відчувати не страх відповідальності і свою невпевненість, а любов, яка виглядала з моєї посмішки, коли я працювала з нею. І я так вдячна їй, за те, що вона ніколи не плакала, бо я була до цього не готова. Мої руки щось робили і часто зупинялись на її шиї, після чого те місце червоніло і прогрівалось, як от електрофарезу. Так як мені бракувало знань, я довірилась цьому процесу і не заважала йому своїми думками. Через 10 сеансів Злата ходила своїми ніжками, тримаючись за мої руки і весь час посміхалась, бо була абсолютно здорова. Коли я прощалася з її мамою, вона сказала: "ви з моєю дитиною зробили диво, дякую", - а я і досі не розумію, як це сталось.

Але я отримала свій перший безцінний досвід

Дотик з наміром, в стані любові, зцілює.

Пізніше, я дізналась, що наслідок більшості пологових травм можна прибрати в перші 9 місяців життя.

Моя кар'єра тільки починалась, мені 21 і от якось в один день я втратила все - свого хлопця, житло, роботу, тренування .... себе ... і мені довелось повернутись в Кривбас. Я загубилась майже на 7 років, майже 7 років я кружляла навколо свого життя і ніяк не могла потрапити в нього знову.

І я дякую тобі, Петрович, що ти дав мені безстроковий абонемент для відвідування басейну. Я знову почала тренуватись, але зараз я тренувала себе сама. Я знайшла метод, який дозволяє постійно покращувати результат, не втрачая здоров'я. Мій результат був кращим ніж будь коли, я пливла і раділа. Я зрозуміла, що це нескінченний процес і мене перестали цікавити медалі та нові досягнення. Я досягла того, чого хотіла, я пізнала себе в спорті. До того ж я вела групу дітей з особливими потребами і мені захотілось, щоб вони не тільки ставали чемпіонами, але і могли рухатись більш вільно і самостійно.

Я повернулась до масажу і згодом почала вивчати Прикладну кінезіологію, яка перевернула моє життя. Це та медицина, яку варто вивчати. Мені пощастило, бо в мене була можливість кожен день відпрацьовувати нове знання, тому що я працювала в одному будинку з Ємченко Наталя Сергіївна, яка з дитячою цікавістю надавала своє тіло для вивчення алгоритмів.

Моє життя складалось з навчання та практики. Це захоплення, невгамовний інтерес і неймовірне хвилювання від отримання нового знання, - це було і є моє життя. Всі мої гроші йшли на навчання і їх не вистачало, щоб арендувати собі житло, тому я жила на роботі, спала на кушетці, часом їла лише те, що залишалося після жіночого клубу, зате я навчалась у кращих лікарів цього світу, які давали найнеймовірніші знання в галузі фізіології, патобіомеханіки, біохімії ..., та взаємодії всього цього між собою.

Йшли роки, - з'являвся досвід, і велика глибина пізнання тіла та людини цілком. Все це супроводжувалося вивченням психології, методів роботи з емоційними травмами, практиками самопізнання, цигун та ін. Я щаслива людина, бо я люблю те, чим я займаюсь. Я насолоджуюсь тим, що відбувається в моєму кабінеті, бо кожен випадок, кожна взаємодія не схожа на іншу.

Мій шлях був з колами, але ці кола подарували мені неймовірних людей, надали мені купу знань та навичок. Я прагну жити відчувая цілісність та гармонію, тому, крім навчання, я маю купу зайнять, які дарують мені задоволення - мандрівки, фрідайвінг, йога, цигун, збирання грибів, садівництво, дозвілля з сім'єю та друзями, майстрування та робота з деревом.

І я сподіваюсь, що я встигну здійснити свої мрії в сфері здоров'я.